Наслухавшись різного, напившись солодкого,
Надихавшись димом і печеними мріями,
Я тебе заспокою, обітру тебе оцтом,
Заварю тобі трав з лісової галявини, -
Будеш хворим моїм, умираючим вереском,
Будеш зойком моїм, будеш тишею плинною,
Будеш жалем гірким, будеш жалом тонким,
А я буду сидіти над тобою годинами.
Все, що є – то життя, то сатира сатирів,
То мій сад, повний мальв і бузкового цвіту,
За вікном – де сум’яття з’їдає печінку –
Сумно-сумно, а в ліжечку м’яко і мило.
Я фіранки білесенькі щільно закрию,
Я напхаю у вуха твої поролону,
І загрію нам чаю, розколочу нам меду –
Ніжне, миле кохання розгойдаю до ранку.
Прийде травень і прийдуть дощі волошкові,
Запах свіжого сіна і квіткового лона. –
Я обіб’ю всі двері надміцним дерматином,
І у носа тобі теж наб’ю поролону.
Не вставай, не ходи, не дивися й не дихай –
Не питай, не читай свіжу пресу й книжки. –
я тобі намалюю все, що діється в світі,
чим планета земля животіє сьогодні.
Я зустріла тебе, коли серце туманило,
Коли стежки у парку були слизькими й вогкими –
І наслухавшись різного, і напившись солодкого –
Я наївною стала твоєю царівною.
Я тебе заспокою, обітру тебе оцтом,
Заварю тобі трав з лісової галявини, -
Не лякайся, мій милий, сон знімає напруження –
Вір в любов і в її особливі обставини….
