Коли роздуми розбивають звуки
Сивий сніг зверхньо глипає з вікон
Ми благально складаємо руки
Це приходить як старість – з віком
« Поможи. Це так важко, – шепочемо, -
Не для себе прошу. Послухай!»
Але серце у п‘яти скочило
Хоч там також пекло й посуха
Ми не вміємо ранитись правдою
Все ховаємо щирість в серванти
Здатність чути вважаємо вадою
Почуття консервуємо в банки
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design