ми давненько не бачились.
рада нежданій появі…
виринаєш і тонеш,
мов місяць у небі Тараса.
мій товариш ридав,
переймаючись муками наві,
але ти – це така ж
придураста щезаюча раса.
тут же можна розплакатись
запросто, навіть якщо ти не емо,
що мовчить, мов злочинець,
від страху не в’яжучи лика.
можна трішечки флуду?
звиняй, що втикаюсь не в тему:
аватар суперовий –
і фільм, і твоя юзерпика.
я не сталь –
тут ніхто похвалитись не може
цим цінним металом.
я живу на планеті,
яка докорінно з твоєю не схожа.
всесвіт дуже вузький.
ми даремно образи метали,
нам зійтися хоч зонами впливу –
і вистачить, може.
я не сталь –
сталевар, що встає,
настогидлу вдягаючи робу,
і до одуру п(л)авить
лексеми чужі й деривати.
хто тут сука?
я тільки сліпий безпорідний собака жіночого роду.
можеш так мене і називати.
фотографія шеллі
в моїй лівій нагрудній кишені
я з газети
я не маю поняття
ні з ким ти ні де ти
але в серце наганом
коли тобі друже погано
я не парю й не парюсь
і не ображаюсь властиво
наливаю міцного на палець
втішаюся речитативом
зміни влади волання до бою
жовтій пресі начхати на ці жужужу
в ній топ-тема – важка проникаюча рана любов’ю
ось (п)освідчення – я покажу
це до крайнощів песимістично
такі вони всі брехуни й понтогони
неетично
обривати ночами чужі телефони
що за кара небесна така
до лихої години
що усі - до якогось там нафіг шкільного листка -
всі газети на вигляд блондини
черевики
в цей сезон треба знову міняти
в цей сезон треба охолоняти
бо згорить радіатор
тож надійно заникай ті фотки
ті літні і тлінні
у лівій кишені твоїй
надколінній
не читаючи знаків
однаково суну на ризик
почуття як мистецтво
ні зиску ні навіть оргазму
тільки впитися ним
в драбадан
до положення ризи
тільки вкутати органи тіла
в штивну і гламурну органзу
не висловлюй любові
слова тут чужі й випадкові
ніби фішечки феньки значки номерки
постарайся тепер
на просунуту флешку
спустити усі кишенькові
і надійно заникати фотки
немов цигарки
