1.
почекай поки спіниться небо
і ріки скиплять
поки повінь опухне
й на вулиці вийде міфічний народ
може збридне тоді
обкидатись болотом
взаємних проклять
може схоче душа
з себе здерти палений штрих-код
що вирішуєш ти і подібна до тебе шпана?
дві секунди дзвінка
хилий трафік інет-автострад
почекай поки висохне грунт
і прийде громадянська війна
отоді й поговорим
обабіч сліпих барикад
2.
будь пильною
воно уже в тобі
це саме те що з духу робить плазму
воно - ріка
ти стигнеш у плавбі
під хвилями несвітського оргазму
будь чуйною
ще день - воно зросте
простягне рук тонкі напівобхвати
і взнає все про тебе
навіть те
що пеклі ти б воліла приховати
воно - чи доля -
рухами круп*є
потерті фішки згорне геть із кону
в лещатах стисне серце - і уб*є
і з тебе злорадітиме до скону
3.
цей пустий інтерфейс
у холоднім зимовім єдвабі
враз заповниться словом
по самі фатальні узбіччя
і взахлип заголосить
прорвавшись маленькою дабі
із магічним повтором -
як прийнято - тричі -
я не множу зізнань
в їх тяжкій непозбутній попсовості
лиш до смерті дійдуть
а не так щоб тотально й навіки
якщо маєш любов
якщо маєш хоч крапельку совісті
то приходь
поклади їх мені на повіки
2010
