дощ плаче про світло
що розсипається на мільярди тіней
зустрівши твою вічну втому
він не сміє кохати звичайних людей
хоча звісно ж причина не в тому
і скільки ще смутку він зможе знести
ніхто не задасться питанням
а дощ злим потоком завадить звісти
моїм недоречним бажанням
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design