Я п’яна.
І що ти зі мною зараз зробиш?
Знаєш,
Давай розкидай мене на ліжку словами
На противагу зіркам, дню і ночі
Відкоркуй краплями стиглого вина
дивлячись у мої карі очі.
Розчешу волосся на твоє обличчя,
Хмелем приляжу скраєчку…
Прокидаюсь, наче весняна синичка.
Легким порухом тіла розвертаюсь
на спинку,
Так би взяла й полетіла у хмелі
Чарівного трунку.
Та ні, поруч тебе воркочу,
Шукаючи прихистку в пір’ї,
Крильця складаю в обійми глибокі,
Цвірінькочу -
Весна прилетіла! Сіла на твої коліна загубивши пальці в волоссю, отруїла подихом літа давши напитись роси з твоїх вуст, застигла у вітрові, в промінні край неба, у очах до болю схожих на тебе. Галасом зняла любовну тривогу на річках, на ставках і озерах. Загомоніла очеретом покрякуючи у воді - візерунок ласки на тлі насупився спраглими бруньками, випуклою зеленню, обсипаним цвітом-мереживом…
Це весна – простелені ніжністю, продихані вітром, пролизані туманом дощу, обвиті промінням загрались у гру – видіння.
