Ми брались за руки
І брели лісом жовтня
Сідали на камені
Перечікували псевдовтому
П’янке й божевільне
Стрімке і повільне
Було щось в існуванні тому
Ми повертались туди
Ще три осені поспіль
І мовчанням ранились
І двоїлись бажанням
Вмикали ввічливість
На мегагерци
Повертались в постіль
Відчуваючи зіенд серцем
Ми хворіли на зраду
Стирали минуле прощанням
Знову знаходились
в прокурених пабах
стомлено відкривали
одне одному правду
чіплялись за справжність
у спільних вадах
