Є така тиша якої не пережити,
Не перетерти сухими як пил устами.
Є така тиша, яка протече крізь сито
звуків набухлих і вже проросте квітками.
На чорній розритій землі…
Є такий холод.. Уже і не відігріти.
Смертно-смертельний. Беззвучна моя офіра.
Зимні тортури: ілюзія зливи й літа.
Лід розростається. Лід вже не знає міри.
У білій холодній мені…
Є таке слово: скажи і усе розтане.
Лід на сивіючих скронях, сухих долонях.
Зникне той холод, беззвучна його омана.
Сонце. Проміння. Жевріюче листя...
Сонях...
В моїй весні.
