Цей перший день весни щороку
привласнює мінливості ознаки:
то говірливий, мов сорока,
то має норов наче в забіяки.
То завдає мені мороки:
на ситі сіє перемоклість мряки,
чи снігу всипле прямо на гілляки,
ще й зробить вигляд – ненароком;
або крізь хмари весняні
сміється сонячно мені.
Я ж непостійність дню цьому пробачу
і власну сталість збережу,
тобі ж, кохана, докажу –
закоханістю вічною віддячу.
