То твій злісний язик
з п’яних осик вирубав човен
повен крови тепер – пірсінґую посмертно
та інертно затоплюю міст.
Хочеш зміст? То послухай
в цій задухах твоя глибина
ненависних жебрацьких очей!
в очереті русалковий грім –
видибають вони Перуна
на руїнах мій світ недороблений
все недорого, срібників ніц
не зміцнити розірваний спокій.
Поки я десь на відстані ще
свого вітру, то я в листопаді
листоноша розсилку зробив
грубо в мейли старанним маневром
випік нерви та мозок. Я в дорозі –
Досить! Половина мене
просить вицвілим яблуком впасти
раз ти хочеш струсити цей порох.
Я не ворог собі та мені все огидно
мідним кольором втоми
вдома рай-бастіон. В унісон
на параді впаду феєрверком –
моя фея звичайна і звична
та не вічно на всесвіт бажання
можеш жалом гострити…
трохи серцем гостить
намостить собі місце на ліжку прелюдій
і улюбленій псині мою кістку-ребро
удавитись подасть. Дар напитися
не наситився ще. Ти, напевно, отрута –
біля ніг твоїх влігся довірливо Юда
не чекай поки здамся – впнись в горло.
Втікай! На дорозі так страшно вночі
Скрізь маніяки. Все бебі. Бай-бай!
26.о2.2о1о
