Твої очі пахнуть спамом,
егоїзмом, інертністю клавіш,
і я видаляю їх, бо перестав
вірити в прибуток від реклами.
Адмін замовчує гостя,
ріже на ньому хліб-сіль –
так, посидіти на доріженьку:
а раптом у кінці вічність
розкритим блоґом смерти
окупить мої мережеві сни?
І я коментую віддалений доступ
до твоєї павутини серця,
заглядаю в Uninstall,
шукаючи… власне, що я шукаю?..
коли мій кілобайтовий вірус
розчинився наслідком
перезавантаження системи
на режим Offline.
Зелене світло кніпки просить
загасити мережник.
На добраніч –
Я поза межами сущого
В сонці свого спамовловлювача…
2о.о2.2о1о
