Оплески. Вихід. Роз´їзд. Уклін.
Завмирання (вмирання?), чекання
на перші поштовхи серця,
на перші доторки снів -
вже ллються по залі краплини
мелодій фортепіанних...
Forte. Piano.
Видих і вдих -
адреналін -
та попливла королевою -
чорним казковим лебедем -
пишуть і креслять по льоді
каракулі-лінії
срібні ножі ковзанів...
Аxel,
трійний -
___як же низько хмари над містом -
чезнуть в завісі шпилі...___
Падіння.
(Боже, роздихала!) -
і нові стрибки -
петлею потрійний rittberger...
___як у мреві десь там, з-поза хмар
цівочка - ниточка світла -
скляніє залежаний сніг...
І сонце, і небо, і вітер -
золоті волосинки дівчинки
на висохлих стеблах віх...___
І ще раз падіння.
І ще раз біль.
Та show must go on! -
амплітуда граційних фігур і сповільнення -
(треба плисти до останнього) -
через мить уже знову політ -
Salchow в чотири оберти:
окрилене, серце окрилене!
(чи зловив ти його, мій коханий, зловив?) –
___і розверзається чорна небесна безодня -
і тане, і тане під лезом розпеченим лід...____
Forte. Piano. -
Останні акорди.
Згасає театр
карколомності порухів...
І плавно, плавно
фінальний уклін.
Oплески.
Видих і вдих -
доплила.
____Доплила білим лебедем
до свого заповітного берега,
де пахне терпко над озером,
старими розквітлими вербами
і сухожилими лозами,
що пнуться по цвілі
древніх облуплених стін -
і вже скляніють,
скляніюь
вигаслі утомлені очі
усіх відболілих зим...____
