Осиротіла хата,
Вікно напівзакрила,
Недавно ще крилата,
Тепер вже однокрила.
Душа через віконце,
Летіла, наче птиця,
Там гріє інше сонце
І є нова теплиця.
Застелене рівненько
Любиме нею ліжко,
Покинула раненько
Його і нас, і книжку.
Всього до середини
Поспіла дочитати,
Скінчився вік людини,
Все стало, враз, мовчати.
Але із половини
Осталась друга птаха,
Їй важко в ці хвилини,
Все тіло повне страха.
Удвох жили піввіку,
Ділили хліба й солі,
Пройшли і брід, і ріку,
Все було в їхній долі.
Порозлітались діти,
У них свої домівки,
Кого тепер глядіти,
Остались одні плівки.
І страшно, важко, гірко
Одному бути в хаті,
В життя – є своя мірка,
А душі всі крилаті.
