Марудна нехіть загорне в безсилля...
Безжальна ніч нагострить місяць-ніж.
Душа вже не ридає - тихо квилить,
Одна бреде снігами босоніж.
Де ж око Бога?.. Небеса чорніють.
Нема там диску сонячного! Зник...
Завмерли сподівання, згасли мрії.
Стихає крик в пустелях крижаних.
Ніхто не чує. І душа згорнулась
в малий закляклий спомин про тепло.
Вона згоріла, бо світила людям...
Та наче її зовсім не було.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design