...і залишиться стосик її листів,
перев’язаний гумкою для волосся,
і нудьга, і знадвору горіх волоський,
договорять усе, що ти не схотів,
пригадають усе, що вам не вдалося
і звертань позабутих аперитив
оп’янить і змішається з кров’ю знову,
попри глузд і задавнені настанови,
що собі ти даватимеш перед тим,
як набрати її телефонний номер
як набрати в легені мажорних нот,
на обличчі розправити мужній усміх
поки серце, немов на коні Махно,
галопує у безвість,
і пахне сном
це жаске одкровення,
цей іспит усний
чути стогін заплаканих коліщат,
арештантами ходять по колу цифри -
як разюче і міцно вони мовчать!
і смолою заповнює груди чад,
і леліє уява примарний витвір
а фізично з тобою тепер і тут,
біля тебе завжди на почесній варті,
наче спадок від неї – листи і карти,
гребінець,
із якого дуби ростуть -
це усе,
але більшого ти не вартий.
