Спекотне літо в мене в ліжку.
Зверху, знизу, спереду, позаду – ти всюди.
Розпеченим вугіллям на вуста.
Повітря, пристрасті, любові повні груди.
Розлитим молоком світанок... Ніч пуста.
Мине хвилина й буде завтра,
А ти ще тут: в мені, на мені, коло мене.
Важкі повіки підіймає страх.
Глядить у шиби небо золочене.
“Сором” – кричить на підвіконні сонний птах.
Ключі в замку, уже потрібно йти.
Одягнутий, причесаний, чужий... недопалок.
Тремтячий поцілунок на прощання.
Вантажним потягом збігають у чеканні дні
Й схолола постіль вірить ще в кохання.
