Сонет СУІІІ
Змахнула Доля пензлем чарівним –
на Стрітення цей день подарувала,
і показала пальцем вказівним
на Вас, неначе променем кристала.
Не маючи ніякої вини,
уявою свідомість чаклувала,
Ваш образ неповторний малювала
на тлі бентежнім вроди-таїни.
А Ваша мова – чиста і проста –
шафранним соком повнила вуста,
застигла мить як обід циферблата,
бо в мові тій звучало, мов урок:
від Стрітення до зустрічі є крок,
котрий ніколи нам не подолати.
