Чекала, коли прийде літо,
Окрилена думкими щастя
Про море мріяла і квіти,
І поцілунки на зап*ястях…
А ще – про довгії розмови,
Які вести – то насолода,
Бо світ відкрити в кожнім слові –
Реальна є таки нагода.
Про дотик вуст, легке тремтіння
Ще не розбещеного тіла…
Яке лягає на каміння…
Про порух вітру у вітрилах.
А ще – про небо і про спеку,
І зливу, куряву щоб збити…
Окрилена думками щастя
В морози мріяла про літо.
