Іти довго-предовго містом,
шаркати ногами,
розгрібати грудки
зернистого снігу
з багнюччям -
вслухатися у відгомін
сучасного Вавілону -
цього мегаполісного
Межиріччя
часу,
простору..
Йти містом,
вдивлятися у сплетіння
зголоднілого віття,
що простягує свої кістляві руки
до скупого зимового ока -
не те тепер сонце...
Йти містом,
подумки плекати,
леліяти
і берегти коштовну
перлину
своєї "німої" мови
в чужому океані -
таке воно, Іноводдя -
...iти по його дні - Mістом,
дивуватися вічному плину ріки
її серпантинному зміїному вигину,
вдивлятися у випуклість відображення
застиглого в електричнім сяйві Лайтгаусу* -
цього "фірмового" гнізда-розплідника -
типового показника глобалізації..
Йти містом,
вслухатися у шум надвечір´я,
як по сріблястих коліях,
наче по нитках -
паралельних лініях
на столичній (100-личній) долоні
курсують трамваї -
заплутана мережа
перехресть хіромантії..
Іти,
Іти,
І -ти
містом
суголосно його ритму
і свого серця,
мовчати
і вдивлятися у просвітлені обличчя
зграйки співаючих лисих крішнаїтів -
і відгадувати:
щасливі чи просто обкурені?
Іти містом,
ставати його невід´ємністю,
прозорішати на тлі його сірих стін,
вкарбовуватися в його атмосферу
і подумки
мовчки
берегти всередині
свій народний "німий" скарб,
а назовні -
(о, як же все видно назовні!)
голосно
ставати
космополітом...
іти.. іти...іти..
І ти -
вже Місто...
--------------------
*Lighthause Tower - новітня висотна споруда у Празі (залізо-бетон-скло), офісний центр багатьох підприємств, що нагадує своїм скляним виглядом величезний акваріум і яка розташована на повністю затопленому у 2002 році під час повені березі Влтави.
