Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2554
Творів: 46326
Рецензій: 90460

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Казка для дорослих

Казочка про час та його матір

© Той, що греблі рве, 11-02-2010
точка дихання
точка сліз
точка крові

вітер в облозі вітру
хмару тримають хмари
серце затнулось серцем

шиє мати над прірвою забуття
часові сорочку
та все квітами наших життів
зовсім сліпа
не добирає нитку
а навмання бере
з клубка
що ним бавиться
над прірвою синок
та все
сплутує
сплутує
сплутує

точку дихання
точку сліз
точку крові

вітер не впізнає вітра
хмара сахається хмари
серце відвертається од серця

шиє мати над прірвою забуття
часові сорочку
та все синочка наслухає
зовсім глуха
тривожні пальці
забувають дошити одну нитку
а з другої вузлик в’яжуть
у вузликах тупіт синових ноженят чутно
білі вузлики – кілок у грудях
чорні вузлики – важкі сльози
червоні вузлики – кров густа
подзвонюють вузлики
та все
згусають
згусають
згусають

у точку дихання
у точку сліз
у точку крові
вітер з вітром сплітається
хмара у хмару впадає
двома серцями одна кров скипає

шиє мати над прірвою забуття
часові сорочку
і не знає вже коли починала
зовсім блаженна
бавиться хлоп’я над прірвою
сплутаним клубком
поки нитки є в руках
а колись закортить йому
одягти сорочку
ту
що нитки її
мають сто початків
а жодного кінця
одягне синок сорочку
і кожна нитка
спиниться
спиниться
спиниться

на точці дихання
на точці сліз
на точці крові

вітер стихне
хмара розтане
серце охолоне

та ще шиє над прірвою мати
ще снуємо ми нитками в її руках
ще не знаємо
кому квіткою бути
кому стверднути у вузол
а кому ниткою покинутою на споді висіти
та все сліпій у вічі зазираємо
та все допитуємося глухої
та вивіряємо пам’яті у блаженної
ким же нас упізнають
єдиних
єдиних
єдиних

точкою дихання
точкою сліз
точкою крові

вітер вітра душить
хмара хмару прохромлює
серце спиняє серце
шиє мати над прірвою
часові сорочку
барвистими квітами пахнуть на ній
наше дихання
наша кров
наші сльози
і дрібненькими ворсинками
з ниток
сиплються у прірву
наші імена


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

дежавю

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ганна Осмоловська, 12-02-2010

***

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Борис Бібіков, 11-02-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна Львів, 11-02-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тетяна Бондар, 11-02-2010

Доросла тьотя

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 11-02-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.38363790512085 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …