Знову листя кружляє у танці
Плющ багряним,килимом в’ється.
В одиноке вікно навпроти
Білий голуб шалено б’ється.
Сили вже його покидають,
І не довго йому залишилось.
Він в останнє розправив крила
Й об холодне скло розбився.
Бідна птаха упала додолу.
І даремні були його муки.
Відчинити вікно не зуміли,
Такі рідні до болю руки!
Лиш тоді коли все скінчилось,
Людська постать в вікні з’явилась.
Доторкнулась щокою до скла
І на мене чомусь подивилась…
