О, ти не знаєш, що мені сказати.
Слова, мов галька, стерті і гладенькі,
сухі і сірі, бо нема води.
Ріка змінила русло.
Славні дати
спливли, мов календарні одноденки.
Пісок не став основою твердинь.
О, я забула, що сказати мала.
Думки спливли, як листя, за водою,
а скільки їх дозріло восени!
Ріка втікала швидко – мов лишала
очам не мул на дні, а поле бою
чужої, непотрібної війни.
Вже нам нема про що і помовчати
пліч-о-пліч чи по різні боки русла.
Смішні мости, коли нема ріки…
А втім, це лише привід попрощатись,
та навіть це ніхто робить не мусить,
якщо не хоче простягать руки.
