От і не стало
більше
безсонних ночей,
пустих пас’янсів
під ранок,
німих телефонів
і захололої кави
невипитих філіжанок.
Забракло
всього і враз –
решток смішних
ілюзій,
болю терпкого
у грудях,
вічних підозр
кошмарів,
гірких пігулок сну,
рожевих
окулярів.
Та залишається ще,
як щебіт птахів
на світанку,
дітей іскристий
сміх...
Є хліб святий
і надія,
і вітру
цілющого подих,
і сонце –
крізь фіранку.
Світлом
загоять душу
холодні серпневі
ранки,
справжнього друга
дзвінок,
лист
від коліжанки.
І добре,
що на твоїм шляху
більше його
не стало...
Щедріше весна
віддасть
все те,
що осінь
забрала.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design