Не хащі дикі – цегла та асфальт...
Та ще дроти тролейбусних маршрутів...
Оце і все – відкрита магістраль,
немов немає невидИмих путів.
Всі перепони – бітум, цегла, сталь...
Хоч близько ти, та я чомусь у скруті,
думки німіють в мовній каламуті,
риплять слова, мов висохлий крохмаль.
Між цеглою, асфальтом та дротами
немає струму, що біжить між нами.
Застиг на цоколях оздоблений базальт.
А слово-ключ спочатку заніміло,
і десь між цеглою тихенько задзвеніло,
мов ключ стальний, що випав на асфальт.
