Рознесли моє тіло по готичних соборам
Мій годинник зраховує колаж судних днів
Віршик твій про любов охрестили горором
Щойно це сповістив каганат старих дів
Я кохаю тебе – ти надумав взаємність
Ходиш в слід по соборам мою плоть цілувати
Мій невтішний сапдан, ти даруй неписменність
Бо розп’ята рука розучилась писати
Листування крізь титри зими та негоди
Сумно, милий мій, сумно… хочеш чаю зварю
Із гвоздикі пелюсток та трояндної хвої
Ти надумав кохання, а я справді люблю…
