Ах, двері незачинені ,
і я притомна ледь
від втоми. Ти не знаєш, ні,
як сон я гнала геть,
вдивлялася у промені
з-над мороку ялин,
Сп’яніла тембром гомону,
в якому ти один.
Я знаю, далі – темрява
пекельна без розрад.
О, я була упевнена,
що прийдеш ти назад.
Ах, дверь не запирала я,
Не зажигала свеч,
Не знаешь, как, усталая,
Я не решалась лечь.
Смотреть, как гаснут полосы
В закатном мраке хвой,
Пьянея звуком голоса,
Похожего на твой.
И знать, что все потеряно,
Что жизнь – проклятый ад!
О, я была уверена,
Что ты придешь назад.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design