|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51022
|
| Рецензій: |
95767
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 20974, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.223.32.230') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Елегія
|
|
|
| © Оксана Севастіянівна, 03-02-2010
|
Кожен вечір все молилась
Я до Тебе, Боже:
Хочу дуже чоловіка,
Хочу, аж не можу!
Щоб він був високий, дужий,
Гарний, кучерявий,
Щоб він мав якусь хатину
Й карман недірявий.
Щоби був якимось вченим,
Фізиком секретним,
Але щоб був не зануда,
А таким... іскрометним!
У крайнім разі – геологом,
Та вмів шукать алмази,
Отакому б я мужчині
Віддалась одразу!
Щоб він мене стис своїми
Руками щосили,
Я б такого до самої
Кохала могили!
Ну а як нема у Тебе
Екземплярів схожих,
То я згідна і на менше,
Хоч когось дай, Боже!
Хай він буде невисоким,
Без крутої тачки,
Лиш би він мене потроху
Позбавляв сверблячки!
Хай воно було б миршаве,
Всіх зубів не мало,
Але щоб у нього в штанях
Хоч трохи стояло!
Хай воно дурне, невчене,
З ницою хатиною,
Але щоб по документах
Числилось мужчиною!
Як нема Ален Делона,
Ван-Дамма чи Шварцнегера,
То дай мені хоч гібрида
З китайця і з негера!
Отак я молила Бога
Від Різдва до Паски,
Бог мене почув, послухав,-
І сталася казка.
Якось я стою з відром
І вітрину драю,
(Я таким нехитрим ділом
На хліб заробляю).
Ця вітрина чимала-
Багато мороки.
Драю, драю... раптом чую-
Тротуаром кроки.
Підійшли якісь нахаби,
Й, роззявивши рота,
Витріщили свої баньки
На мене, сволота!
Наче я якась вєщіца
На аукціоні,-
Тицяють на мене пальцем,
Ржуть, неначе коні.
Я у ступорі уся,
Де ж це таке бачено?
Ще й у мене така поза-
Трохи розкарячена.
Заглядають під халатик,
Що з них взять – дебіли!
В принципі, мені не жалко,
Лиш би щось платили.
Та такі платить не будуть,
В них усе-на шару,
Ну ж я зараз покажу вам,
Ну й задам вам жару!
Розстібаю я халатик
Наче ненароком,
А вони туди відразу
Своїм хтивим оком!
А там в мене бовтаються
Такі причандали,
Що на будь-кого з самців би
Завидки напали.
Бо я вам за суєтою
Забула сказати,
Що мене гермафродитом
Породила мати.
І тому мені так важко
Відшукать партнера,
Щоб дійшов він до кінця,
А не втік, холера!
Та ці хлопчики-нічого,
Не втекли відразу,
І у першу ж ніч мене
Довели до сказу.
Билася я в дрижаках,
Як спіймана акула,
Кінчила я вісім раз
І стомлено заснула.
Ну а вранці вони кажуть:
-Хоч трохи ти й потворна,
Але й ми не “голубі”,
То в нас лабораторна.
Кинули ще пару палок
Мені на прощання.
Отак, друзі, і скінчилось
Моє дівування.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
