|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 2097, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.219.253.199') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Гаврюша Обізяна, 20-09-2006
|
Він утікав щобуло сил,
Він знав, він вірив в щось небесне.
Йому канать, бо він спалив
Боговой волі світ чудесний.
Йому палали в слід вогні,
На нього слали міцні громи.
Ві н вже прославив свої дні,
Він написав свою історію.
Оті зачавлені пророки,
Що поклялись його убить,
Позастілали сірим мороком
Своїх імен граніти плит.
Йому спочатку дихать важко
Від тих подій, що він мина.
А бігти далі - вже виснажливо.
На пульсі рука трима.
Ось обійняв в руках богиню,
Одну з семи чудес і мрій,
І спокуша цією миттю,
І досягає пік надій.
Година в щось перевернула
Його бажання „бути знать”.
Він готувавсь до цього, думав,
А от тепер пора тікать.
Йому наврочено мовчання,
Толмуди викреслили гріх.
Десь на золі нового рання
Упав жертовник Артемід.
Зім′яли діти мотлох слави,
Що був нечесний Герострат.
Чи до смаку такі нам лаври?
Чи на вагу такі дістать?..
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
