Ось і сонце моє в тобі
розлетілось на сотні трісок.
Всесвіт наш, від зірок рябий,
виявляється тільки містом.
Сподівалась на крила, та
обітнули іще на старті.
Попри досвід, життя, літа,
ми обоє фіналу варті.
Утечу від гірких образ!
Залижу, мов собака, рани.
Знаю, що не останній раз...
І для першого надто рано...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design