Ти ж навчив, як без крил підійматись у небо,
Ти ж віддав мені долі своєї ключі,
То навчи як у світі цім жити без тебе,
Коли рветься душа від образ? Не мовчи!!!
Ти ж кохав, де ж взялось стільки плісняви й фальші?
Ти ж чекав і хотів, щоб твоєю була,
І пішов навіть роль до кінця не зігравши,
І забув...і тепер поміж нами стіна.
То навчи, як мені не сконати від зради,
Поверни всі роки, що тобі віддала,
Не мовчи лиш прошу тебе, Бога заради,
Я ще є!!! хоч для тебе уже лиш була…
