Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2547
Творів: 46157
Рецензій: 90226

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

МАРІЯ КАЛЛАС

© Той, що греблі рве, 29-01-2010
1.
ти ніколи не рухаєшся
ти випростана на чіткій лінії прибою
хвилі набігають на тебе
і не розбиваються об тебе
хвилі не відчувають ні краєчків сукні
ні твоїх мармурових ніг
ні розлитого золота
твоєї шиї
коли ти спиш
ти щоразу молочний туман
ти тугі завитки смоляного волосся
урочисто викладені
на верхівці айсберга
і запорошені снігом
коли ти прокидаєшся
твоя правиця виймає з волосся гребінь
і воно розсипається і летить
крізь мезоліт палеоліт і неоліт
спадає на багряниці римських цариць
лоскоче оголені плечі німф і пастушок
покірно лягає на плаху Анни Болейн

ти простягаєш руку з туману
її пелюстки тріпочуть
а на долоні стоїть біла чайка
а потім чайка летить через хвилі до берега

2.
ти отверзаєш вуста
це нагадує повний місяць
коли він стоїть над горами
нескінченним ооооооо
сопраноооооо
вонооооо

не знати як
не знати звідки
невідомо чи таки з тебе
але
випурхує танцівником
у тілесному трико
злітає на висоту трьох метрів
зливається зі світлом прожекторів
заливає залу
і триває
гордує часом
ділить навпіл вдих і видих
світло і тінь
любиш і не любиш
нарешті стає німотою
але не затихає

3.
і коли залишає залу останній глядач
ти стоїш і не рухаєшся
бо ти ніколи не рухаєшся
ти чекаєш
поки до тебе вертається
танцівник у тілесному трико
власне в обривках трико
з мокрим розметаним волоссям
з афішами прилиплими до стегон
залишаючи червоні сліди на червоному килимі
йому бракне дихання
він лягає коло твоїх мармурових ніг
і ти чекаєш поки він затихне
щоб обвити його тугим смоляним завитком
і відпустити за вітром
він пролітає крізь мезоліт палеоліт і неоліт
крізь тоги і порфири
крізь під’їзди сходи вікна і ринви
у мушлі бетонних сірих будинків
де супокійно сплять ті
у кому ніколи не було моря

4.
завитків усе меншає
а отже з берега здається
що ти все далі й далі
ти стоїш на кормі корабля
і завжди дивишся на схід

гребці давно потонули
стерна давно поламались
від берега тебе відділяє
неширока смуга хвиль
але її вже не подолати
ні тобі ні тим хто на березі
твої мармурові ноги не зрушать з місця
та  й що тобі там робити
припадати пилом у музеях
ловити заздрісні погляди старлеток
і чорніти

ліпше тут
хай хвилі полощуть краєчки сукні
хай думають що ти туман
хай з берега кидають шапки і букети
не дістануть
а ти не печалься
накрути на палець смоляний завиток
хай собі
тріпоче на вітрі
ти ще попливеш
коли час розіб’ється об твою корму
коли час ляже тобі до ніг
обличчям на схід



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Тетяна Бондар, 29-01-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юлія-Ванда Мусаковська, 29-01-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.54750800132751 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …