Як я личу своєму місту,
Коли танцюю з його тінями –
Сну сплетінням, мари сплетінням,
Така ж осіння, така ж прісна.
Липнем пахнуть пусті вулиці,
Потавровані нашим іменем.
Золоті ліхтарі туляться
Жовтим оком до неба синього….
Ситі вікна, налиті світлом,
Ніч у теплі збере долоні.
Як я личу своєму світу,
Як смиряюсь в його полоні!
Голосінням, тавром осіннім,
Та ж причинна, така ж дійсна,
Як я личу своєму місту,
Коли танцюю його тінню…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design