Моє ніжне безсоння,
Зорі – пух лебединий.
Розчиняюсь і лину
У їх ниви безмежні.
Твоє ситцеве сонце
Заціловує серце,
Воно тане, сміється,
Знову необережне.
Забуваю залізо, -
Чи кайдани, чи лати,
Розкладаю валізи,
Щоб з тобою зостатись...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design