Я душею лину, туди – де квітнуть трави,
Шепоче черемшина, де віє вітер, де
співають солов’ї, де кохання летить
у гору за другим, де спів лунає аш до рання,
де розум обмежує думки, де совість
просинається після люті:
я піду туди де є надія, а надія лиш в мені,
і в мої любій Батьківщині!
