коли затихне гонг
і зблідне Ганг
і розіп’ють гірке зело брахмани
твоя печаль - на смак незгірше манни -
зійде мені і стане як снага
як гуру
як опальний генерал
як неймовірна легкість обіцянок
мальована тонкими олівцями
залишиться зі мною помира-
ти
не шкодуй мені її дарма
розкрий долоні вшир -
не будь захланним
допоки чорних дум злочинні клани
вертають і вертаються у вир
і широчіє
міниться ріка
громовідводи щуляться щурячо
куди ти знов завів мене
моряче -
шепоче мряка на твоїх руках
ці зарості чужинні
і туман
як молоко священної корови
і обрій вигинається як брови
дарма ти опираєшся
дарма
і калатає дзвоник у душі
і ти пливеш
і забуваєш де ти…
тобі на лихо випали дощі
і ці дощі – мої апологети
