Казка про Правду и Кривду
люба для українця.
Правда – завжди обдерта,
Кривда – завжди цвіте.
Робим, гаруєм тяжко,
дбаємо про червінці,
молимо Бога, просимо
дати нам світлий день.
Вже й наче сонце
заясніло і піднялось -
і просвітліло для людей життя...
Та Кривда теж не спала – засичала :
“Дурні! Не мрійте!
Ви ж – лише сміття!”
І нам відкрились верховини влади –
там лід і сніг,
там –
царство для своїх.
Це не держава – де нема народу,
де Правда стоптана,
і де брехня – не гріх.
