Ми мовчимо – поезія і я.
Ми одна одній дивимось у вічі...
Ліна Костенко
На диких бетонних полях
Зустрілися двоє ми вчасно:
Поезія квола і я,
Втопились в обіймах прекрасних...
Я бачив її вже колись
На іншому боці дороги –
Тепер ж ми у танці злились,
І думка навчилась свободи !
Для нас вже немає границь –
Кожнісінька мить, як остання;
Ми птахом несемось у вись...
Це схоже все так
на кохання !
* * *
Ця муза клята (хай їй грець !)
Не дала спати до шести...
Хоча довольні з нею ми,
Та знахабніла ж під кінець !
М О Ж Н А !
Можна бити всю посуду,
Можна спирту випить бочку,
Можна брати усіх “любих”,
Але не можна брать відстрочку !
Можна грати і співати,
Можна рвать свою сорочку
(Треба ж виламати грати),
Але не можна брать відстрочку !
Можна танці і кохання,
Можна думки гнути ложку,
Можна кров вивчати в ванній,
Але не можна брать відстрочку !
Все, що захочеш – те РОБИ,
Але на місці НЕ СИДИ !!!
ЗАПАХ МАЮ
В. Дарді
Весна неначе вже прийшла –
Земля вдихнула в повні груди.
І спів проснувся солов’я,
Дерева враз забули хуги.
І чути запах... ЗАПАХ МАЮ !
Уся природа ожива.
Та інколи собі гадаю :
Коли ж прийде до нас
весна ?
А МОЖЕ ?
А може, хай воно так й буде ? –
Приспати Честь і Правду в серці,
Сховати сльози свої перші,
А потім вже хай БОГ НАС СУДЕ.
А може й справді лиш майно
Єдине значить щось в житті,
А Пісня й Слава в забутті ?
Мені тепер вже все одно.
А може й правильні слова,
Що неважливе вже Коріння,
Що після грошей йде Сумління...
Невже таке ПРОСТЕ ЖИТТЯ ?
А може й правду кажуть люди:
Навчитись жити “своїм в стаді”,
Забути, як вмирали в Славі...
А може, ХАЙ ВОНО ТАК Й БУДЕ !
ВИЙТИ В ТИРАЖ
Мне приснилось, что я – муж большого ума,
Чужд греху, чужд пороку, серьезен весьма,
Не курю и не пью, честен, верен супруге…
Пощадите! Помилуйте! Лучше тюрьма!!!
Олди
Ти відриваєшся, фантаст!
І за сторінкою сторінка.
Тебе читають – вверх тираж,
І не витримує печінка.
Але тут оп! Ти в своїх снах
Живеш у свому, У РОМАНІ,
З героєм бій на сторінках –
Твоя свідомість вже на грані.
Книжковий Хроб тебе бажає
Заполучить, бо ти – ЇХ КНЯЗЬ.
Четвертий круг твій світ з’їдає,
І хоч-не-хоч – росте тираж!
