В перше десятиліття, коли минули повоєнні роки
Жінки чекали й бились за своїх переможців
Мирне життя здавалось дивним, бо світ був ще жорстокий
І на веселих танцях, десь край маленького села
Він і вона зустріли свою чеканну мрію
І мій дідусь Володя, що син Василя
Зустрів тоді мою бабцю Надію
Він був стрункий і мав густе волосся
Вона маленька, жвава і трохи гонорова
Та попри все ніколи про ревнощі не йшлося
Не знаю як насправді, та мабуть жили кльово
У течії років так швидко діти, внуки виростали
Їх шлюб тримався міцно і був на радість всім
Та ось одного дня вже дідуся не стало
У смутку прожила бабуся років сім
Життя – це гра, життя - любов, єдине вірне твердження
«Один і для одної» - найкращій гри рахунок
А в дідуся покійного сьогодні день народження
А саме цього дня вона зробила останній подарунок
В очах іскряться сльози, в обличчя сніг мені
Тепер вони вже разом, несуть бабцю в труні
