Останньому герою присвячується
Мов хрест камінний, так час кидає кроки,
І, як бальзам, стікає поцілунком із чиїхось губ,
Ми люди все ж, та з болем ми жорстокі,
А я не хочу рахувати кількість згуб.
Крихке й розпечене моє тендітне серце,
Невірний подих – й вибух, як на ЧАЕС,
Ось ти й для того, щоб я не гралась з смертю,
А піднялась на твоїх крилах до небес.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design