Що за дивная картина
висить в нас перед столом?
- так синок пита у мене.
В нас такої не було.
Круг стола уся родина -
батько молиться й дитина.
Трима мати на колінах сина.
Бабця з внучкою сидять.
Тихо - Божа благодать.
В хаті чисто-свято ж нині,
а на другій половині
Столу-там стоїть Господь.
Німб святий круг нього сяє
Вгору руки простягає
і усіх благословляє….
Треба щось відповідати
вже малому. Тож казати
Починаю я таке:
Там де в хаті мирно ,тихо
Оминає всяке лихо ,
хто молитву пам'ята.
Тоді і Господь приходить
й на вечері ся знаходить
Хоч його й не видно нам.
А як в хаті чути крики,
хтось нечемний-гріх великий
Він зробив. Поглянь туди-
на горі високій темній
Око світить там недремне( Телевишка)
І нечемних, неслухняних
забере з собою в дім.
Мамо! - мовить син мій стиха.
Я не хочу собі лиха
Хай Господь до нас прийде.
А як я вже був нечемний
І кричав собі даремно –
не побачить око те?
Ні-говорю я малятку.
На картині маєш згадку
Щоб науку не забув
і завжди лиш чемним був
