За руку з вітром… Стежка як ріка –
побігла і сховалася у трави.
А ніч над нами вже така крихка –
не розрізнити лівий берег, правий…
І розлилося, ніби молоко,
безмежне небо кольору чорниці…
Біля моїх заплаканих вікон
схилився місяць, що на сонці вицвів.
Я слухаю тебе – ще помовчи...
Я дихаю тобою за півкроку...
Оркестр вітру у росі звучить,
а наші мрії світять так високо.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design