Провінційні примхи покладу у скриньку,
Хай лежать маленьким згортком тихо-тихо.
Наче неохайно вилляв в небо синьку
Хлопчик-розбишака й вимазавсь на лихо.
Гойдалкою з вітру заколишу втіху,
Спи, маленька, міцно. Очки закривай!
Я позичу в літа полуниць і сміху,
Й питиму узимку ароматний чай.
Маргінальні мрії, звуки у мінорі -
Місто розчинилось в людях сумовито.
Провінційні примхи стримую в покорі,
Замикаю в скриньці лихо.
Тихо-тихо…
