Хлопче-розрадо тьмяніє печаль десь на вершечку моєї розпусти
Вітер-спокусник натис на гальма і позривав із ромашок пелюстки.
Хлопче-відлюдник ти топиш човни десь у відлунні моєї спокуси
Тануть навмисно-порожні-слова з снігом карпат і незнаних ельбрусів.
Хлопче-сміливцю зі стрілами ввись вже відлетіла облудна тривога
Стогнуть дерева міліє знемога котиться в Лету, а ти не дивись
Хлопче-зневіро пульсує вино в флері моїх неприкрашених снів.
Плаче утома розбитим вікном. Смуток на денці душі занімів.
Хлопче-довіро на віях застиг подих вчорашній фіалково-рідний
Пристрасть-графіті на стінах моїх доторком ніжним легесенько витри.
Хлопче-любове січневий мороз нам заплямує вишневістю губи.
Й ти захмелілий від щастя і сліз пустиш на волю нікчемну розлуку.
