|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 20407, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.137.198.181') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Віта Парфенович, 12-01-2010
|
Переслідує душу самотність…
Ба, самотність – частина душі?
Перечитую, мабуть, усоте
Мої надто …(не варті) вірші.
Намагаюсь ступити укотре
З даху крок, постеливши снів вату…
Намагаюсь приймати уроки…
І любити (Ні!) …деспота-тата…
Перегукуюсь часом з дитинством,
Його нитки міцніші, ніж юність…
Там колись розірвала намисто,
От влетіло мені, сліз ковтнула…
Нанизала усі намистини,
Але й так не позбулась печалі…
У дитинстві триматись навчилась,
Щоб зростити в собі справжню кралю.
Потім вчилась, столиця зустріла,
Не байдуже, проте й не гостинно,
Я хотіла…іще я хотіла!..
Років з пять малювати картини.
Потім стоп! Невесела реальність.
Запит в космос – зростити цинізм.
Романтизм став хіба аморальним?
Стало модно плюватись на «БІС»?
Верне аж! У нутрі поселився
Невеселий незграбний їжак…
Звідки він? Як же він приблудився?
Накидаю на плечі піджак…
Відрізаю пухнасте волосся,
Надто розкіш велика для кралі,
З-під підборів захлипала осінь,
На повіках зависла кришталем…
Не питай, чом заплакані очі…
Надто довга чека оповідка.
Мені жити таки довелося,
І зростити в собі жінку.Жінку…
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
