А на лиці лиш сльози -
Весь світ закрили стіною водяною,
Не видно навкруги нічого.
Ти кинув в серце зернятка надії -
Вони вже проростати почали,
Так тепло й ясно було на душі,
Коли ж в один момент
Ти паростки ті вирвав
З серця словами злими,
Із почуття мого ти посміявся,
Але чомусь я не сміюсь, а плачу,
Бо дуже боляче тебе втрачати.
Але в сердечнім грунті ще лишились
Маленькі паростки надії
Які нажаль не виростеш водою сліз.
