Дорога в нікуди, що веде до тебе,
Дорога, якою можна летіти у небо,
Дорога, де злились смерть і життя,
Дорога, яка світлого немає кінця.
Манить мене той невідомий досі шлях,
А болі, немов у плоть забили ржавий цвях.
І вже стоїть в мені бажання здатись.
Та не можу від себе самого сховатись.
Ти яскраве світло в кінці мого тунелю,
Щоб дійти, пройду крізь спротиву скелю.
І хоч несучись без надії назад повернутись,
Іду, щоб колись тобі таки усміхнутись.
І так серце гаряче б’ється,,
І мій голос далеко озветься,
І відлуння почують усюди-
Ставай на дорогу в нікуди.
