Моя Венеція давно на дні –
Тримається за весла, засинає…
Сніг, мандрівний і юний, укриває
Тьмяну засмагу витончених ніг.
Дубову мідь – раптовість білопінна…
Вслухаємось, впиваємося в час
Повільними ковтками капучіно.
Із неба посміхається до нас
Дзвіночками венеціанська маска.
Час карнавалу – значить хтось із нас
Їй відповість крізь марлеву пов”язку…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design