Вона пішла за ним в Сибір,
Мов з хати вийшла де надвір,
Мов їсти в поле однесла
Й , заночувавши край села
Під запашистими стогами,
Із ним кохалась до безтями...
З – під тіні кедрової хвої
Вони верталися обоє ,
Він - у барак , вона - в село.
Чимало літ отак було.
Та вмер тиран, - свобода в’язням!
І в рідний край вона пішла з ним.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design