Любіть життя – воно у нас єдине!
Пройдіть той путь тернистий непростий,
Бо кожен з нас в душі – іще дитина,
На жаль, всю милість ту ми губимо без слів.
Як часто хочемо згубити юність –
Ту чисту іскорку тепла і доброти.
Не розуміємо, дорослі, що нетлінно
Пройде усе те наше непросте життя.
Так хочемо попробувати все, що можна,
Добитись успіху, що можемо самі.
Проте, на жаль, так часто безупинно
Проходить все. Й повернення нема.
Не вмієм цінувати те, що маєм,
Бо маємо багато забуття.
А розумієм це, лише коли втрачаєм,
І непотрібне нам тоді оте буття.
Що ж, кожен вибирає те, що хоче –
Свідомий кожен вибору свого.
Проте ми часто закриваєм очі –
І вибираємо щось зовсім вже не те.
Лише на старість розумієм, люди,
Що є важливо, для чого жили ми.
За кожен вчинок свій відповідати будем –
Вже перед Богом, а не перед людьми.
Нерідко люди можуть зрозуміти
Ту суть життя, лиш пізно може буть –
Не просто жити і радіти –
А дати іншим ту любов свою.
Бо кожен серцем любить, кожен щирий,
Хоча і забуваємо про це –
Життя нам дане раз, воно єдине -
Тому лише Любов жива понад усе!
