Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
"Учися, серденько, колись
З нас будуть люде",— ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.
Ты не лукавила со мной,
Ты другом, братом и сестрой
Дитятке стала. Ты взяла
Меня за руку
И в школу парня отвела
К нетрезвому дьяку в науку.
"Учись, сынок. Когда-нибудь -
Мы в люди выйдем" - ты сказала.
А я послушался и обучился, а ты - соврала.
Мы что ли люди?.. Ничего!
Мы не лукавили с тобой,
Мы просто шли. Ни одного
Зерна неправды за спиной.
Пойдем судьбинушка моя!
Мой друг убогий, нелукавый!
Пойдем же дальше, дальше слава,
А слава - заповедь моя!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design